Тепліший гуртожиток у Кривому Розі. Просте рішення перед зимою
Опубліковано: 13 січ. 2026 р. Час на читання: 3 хвилини Sdílet: Sdílet článek
Інна Василівна живе в гуртожитку з 2022 року. Вона приїхала з Луганщини. Повернутися в рідну Попасну не може: місто зруйноване й окуповане.
«Щоб отримати документи для компенсації за зруйноване житло, мені треба їхати в Попасну. Але хто ж мене пустить? Це квиток в один кінець. До того ж, щоб туди дістатися, потрібно їхати в об’їзд через кілька країн, а це шалені гроші», — каже жінка.
На новому місці Інна знайшла роботу. Зізнається, що було непросто: працедавців хвилював і її вік, і те, що будь-якої миті вона може звільнитися та поїхати шукати кращої долі. Тож Інна цінує свою роботу прибиральниці й ставиться до неї дуже відповідально. Каже, що в гуртожитку загалом можна жити, але будівля стара, а взимку найбільше відчуваються холод і наслідки тривалих відключень електроенергії.
Яна з родиною приїхала з Волноваського району Донецької області. Чоловік Яни знайшов роботу на заводі й намагається брати якомога більше підробітків. Тож жінці доводиться самій доглядати двох маленьких дітей та 83-річну нерухому маму. Після обстрілу гуртожитку, коли на більшості поверхів вибило вікна, родині довелося з’їхатися в одну кімнату.
У межах пілотної програми підтримки громадських рішень для підготовки до зими та сталого відновлення ми надали мінігранти до 5 000 євро трьом громадським організаціям у Дніпропетровській області.
Разом із партнерами з «Екодії», «ЕкоКлубу» та представниками місцевої влади наша команда відібрала три організації у Кривому Розі та Апостоловому. Кожна мала свій напрям: енергоефективність, відновлювана енергетика або покращення умов проживання.
Інгулецька районна організація ветеранів, шо поліпшувала умови проживання у гуртожитку в Кривому Розі спрямувала грант на заміну старих вікон у місцях загального користування та встановлення енергоощадного освітлення із датчиками руху.
«Спочатку люди приїжджали й думали, що це ненадовго. Після евакуації навіть речі не розкладали. А тепер, коли стало зрозуміло, що жити тут доведеться довше, почали більше перейматися умовами проживання. Тому ми й обрали цей об’єкт: тут компактно проживає багато переселенців, і зміни одразу відчують усі», — пояснює голова організації Ніна Золотих.
Нові вікна зменшили втрати тепла в приміщеннях, а освітлення зробило їх безпечнішими. Комендантка гуртожитку Тетяна Маренич каже, що і працівники, і мешканці помітили різницю одразу:
«Освітлення з датчиками — це дуже зручно. Коли руки зайняті, важко шукати вимикач, а тут світло вмикається і вимикається саме. Для такої будівлі це справді і про економію, і про безпеку».
Для громадської організації цей проєкт був не лише про економію чи будівельні роботи. Перед стартом учасників навчили як готувати заявки, планувати реалізацію проєкту та звітувати перед партнерами.
«Це була не лише фінансова, а й організаційна підтримка. Вона суттєво спростила нашу роботу», — каже Ніна Золотих.
Тепер мешканці гуртожитку будуть менше хвилюватися, як пережити сувору зиму. Спільними зусиллями нам вдалося зробити життя людей, які втратили свої рідні домівки, більш комфортним.
