Пресреліз: Національна конференція з питань посилення місцевого громадянського суспільства напередодні річниці війни в Україні
Опубліковано: 22 лют. 2023 р. Час на читання: 5 хвилин
За тиждень до річниці війни в Україні в Києві (17 лютого) відбулася Національна конференція з питань локалізації гуманітарного реагування. У ній взяли участь представники понад 200 місцевих та національних організацій громадянського суспільства (ОГС), волонтерських мереж, міжнародних неурядових організацій (МНУО), агенцій ООН, урядів країн-донорів та української влади. Конференція ухвалила спільну заяву та рекомендації щодо розширення можливостей місцевих організацій у гуманітарній діяльності, які були розроблені під час п'яти субнаціональних семінарів, присвячених вивченню проблем, з якими стикаються ці групи в Одеській, Запорізькій, Дніпропетровській, Львівській та Чернігівській областях з листопада 2022 по січень 2023 року [1].
На Конференції з рішучими заявами про підтримку Спільних рекомендацій виступили як представники місцевого громадянського суспільства та волонтери з усієї України, так і представники основних урядів-донорів, зокрема США та Великої Британії, Організації Об'єднаних Націй, зокрема Заступник Координатора ООН з гуманітарних питань та керівники Гуманітарного фонду ООН в Україні, основних МНУО, які працюють в Україні, та Уряду України, зокрема представники Кабінету Міністрів та Міністерства соціальної політики [2].
Валентин Бордун, "Крила Надії" (місцева медична волонтерська група): "Коли почалася війна, рішення приймалися швидко. Міжнародні організації були на місці та питали нас, чим вони можуть допомогти. Не було бюрократії, просто запитання “Що вам потрібно зараз?” Рік потому ми бачимо, що прямий зв'язок зменшується, а бюрократія стає дедалі складнішою. Обсяг звітності просто зашкалює. Логічно було б спростити те, що очікується, і спрямувати підтримку на місцеві організації та те, що вони роблять. Саме на таке партнерство і підтримку ми сподіваємося".
Шимон Панек, міжнародна неурядова організація "Людина в біді": "Риторика про розширення прав і можливостей місцевих громадських організацій в Україні повинна перейти в практичні дії для їх підтримки. Це означає зміну розподілу міжнародних фондів та скорочення бюрократії. Місцеві групи та волонтери зайняті порятунком життів. Ми повинні сприяти їхній роботі, а не ускладнювати її. Донори, агенції ООН та МНУО повинні нести за це відповідальність. Нам потрібен більш системний підхід, щоб чути й реагувати на чесні, критичні відгуки від місцевих служб швидкого реагування про якість партнерства та підтримку, яка їм надається".
Незабаром буде опубліковано комюніке конференції, в якому будуть викладені подальші дії для урядів країн-донорів, агентств ООН та МНУО. До нього увійшли рекомендації, висловлені на конференції:
- встановлення чітких і вимірюваних показників для відстеження прогресу в якісному партнерстві та підтримці місцевого лідерства (наприклад, "Стратегія локалізації гуманітарних країнових команд ООН", яка допомогла прискорити зміни в інших контекстах);
- прийняття послідовного, справедливого підходу з боку донорів та міжнародних організацій до покриття основних накладних витрат місцевих організацій, а не лише короткострокових прогнозованих грантів;
- посилення підтримки волонтерів, включаючи більш комплексне страхування, фінансування навчання та обладнання для управління ризиками, з якими вони стикаються, надання першої медичної допомоги, а також покриття витрат на подорожі;
- відповідальність за "Керівництво з етичного рекрутингу", щоб покласти край найгіршим практикам міжнародних агентств, які переманюють персонал місцевих організацій.
Інші цитати з конференції включають наступну інформацію:
Олексій Пальченко, "Янголи спасіння" (волонтерська мережа, що займається доставкою допомоги та супроводом евакуації): "Ми працюємо на передовій цієї війни. Наші волонтери, які розвозять допомогу, перебувають під обстрілами і їм доводиться діяти швидко. У них немає часу на все складніші форми, шаблони та таблиці, коли вони ризикують своїм життям. Все ґрунтується на довірі до місцевих волонтерів, які походять з цих районів і працюють на місцях. Вони знають регіон, дороги та громаду".
Галина Кравець, "Відродження нації" (українська жіноча правозахисна організація), зазначила: "Минув рік, і зараз спостерігається зростання бюрократизації, яка будує стіни між місцевими жіночими правозахисними організаціями та їхніми міжнародними партнерами-донорами. Іронія долі полягає в тому, що в міру того, як війна стає все більш інтенсивною, зростають і вимоги донорів до звітності. Аналітичні таблиці та довідки, які ми повинні надавати, багато з яких дублюються і забирають багато часу. Багато жіночих організацій не мають достатньо юридичного чи адміністративного персоналу, але міжнародне фінансування працює на припущенні, що він є. Тому ми просимо донорів надати нам такі таблиці та аналітичні довідки, які б не здвоювалися. Ми просимо донорів: спростіть свої процедури. Прислухайтеся до місцевих партнерів, які походять з громад, що постраждали від цієї війни, і розуміють їх".
Олексій Пальченко, "Янголи спасіння", додав: "Наші волонтери ризикують своїм життям, в'їжджаючи на старих автомобілях у зони обстрілів, щоб надати підтримку та допомогти людям виїхати в безпечне місце. І хоча наші міжнародні партнери платять за пальне, нам важко знайти кошти на заміну зламаних коліс або інших запчастин для цього транспорту. Так само і волонтери, яких війна змусила покинути домівки, мусять десь жити, а орендна плата за житло постійно зростає. Ми потребуємо гнучкого фінансування, щоб підтримати це. Донори та міжнародні організації повинні передбачати принаймні 10% або 15% на накладні витрати, а не лише надавати короткострокові, прогнозовані гранти".
Анна Бондаренко, Українська Волонтерська Служба, зазначила: "Наша організація підтримує волонтерів по всій країні. Окрім короткострокового фінансування для надання допомоги волонтерами, ми потребуємо більшої підтримки, щоб допомогти їм розуміти ризики, з якими вони стикаються, та управляти ними. Деякі з них загинули, інші поранені, а треті перебувають у полоні в Росії. Волонтери потребують тренінгів з безпеки та захисту, знань про надання першої медичної допомоги, а також про те, як уникнути вигорання та впоратися з травмами, з якими вони стикаються. Наша організація - це маленька краплина в океані потреб. Для посилення цих зусиль необхідне довгострокове фінансування".
Фред Ларссон, Ресурсний центр НУО, сказав: "Ми повинні відійти від символічного підходу до локалізації для галочки. Нам потрібно шукати справжні, результативні та рівноправні партнерства. Ми повинні спиратися на довіру, довгострокову взаємодію та передачу знань в обох напрямках. Просте запозичення моделей зміцнення потенціалу з інших країн не працює. Ми повинні ставити під сумнів ефективність того, як ми підтримуємо місцеві організації, і шукати їхні відгуки про результати цих зусиль. Краще підтримати 20 місцевих організацій у значущий спосіб, ніж провести 100 тренінгів, але без жодного реального впливу".
Говард Моллетт, CAFOD (INGO), сказав: "Напередодні роковин міжнародна спільнота повинна перейти від розпливчастих заяв про підтримку місцевих організацій в Україні до конкретних зобов'язань, які можна виміряти та втілити в життя. Донори повинні вимагати від агентств ООН та МНУО підзвітності за це. Гуманітарна команда ООН в Україні, яка є найвищим рівнем прийняття рішень для гуманітарних організацій, повинна прийняти національну стратегію локалізації з чіткими індикаторами для відстеження прогресу щодо якості партнерства та підтримки місцевого лідерства. Місцеві організації та волонтери розповіли про свої проблеми та виклики. Чи відреагують на них донори та міжнародні агенції?"
ПОСИЛАННЯ:
[1] Порядок денний Конференції, в якому детально описані 6 сесій і понад 30 доповідачів, а також Спільна заява "Про гуманітарну діяльність на місцевому рівні в Україні", можна знайти англійською мовою та українською мовою.
[2] Серед спікерів, які представили свої напрацювання щодо політики гуманітарної допомоги на семінарі, були Марко Ротеллі, заступник Координатора з гуманітарних питань Управління ООН з координації гуманітарних питань (УКГП); Діана Лонг, представник USAID; Назар Танасишин, заступник Міністра соціальної політики України; Наталія Окша, заступник директора Департаменту інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів; Дар'я Касьянова, програмний директор СОС Дитячі Містечка Україна; Лариса Магдюк, керівник проєкту "Жіночий консорціум Україна".
