Мрії, біль і війна: психосоціальна підтримка в Україні

Коли більше не вистачає сил тримати все в собі

«Добрий день! Мене звати Вікторія, чим можу допомогти?» — так зазвичай починають розмову психологи нашої гарячої лінії. Щодня вони слухають і підтримують десятки людей, для яких тривога, страх і відчай стають нестерпними.

«Ми отримуємо багато дзвінків під час обстрілів чи відключень світла. Люди розгублені, не знають, що їм робити. Телефонують, щоб поділитися переживаннями. Часто повідомляють про панічні атаки або схожі симптоми. Невизначеність, невпевненість у завтрашньому дні та складні родинні стосунки теж часто стають причинами для звернень», — розповідає Вікторія.

Наша гаряча лінія відкрита з 2015 року, а після початку повномасштабного вторгнення вона стала справжньою лінією життя для тих, хто залишився без підтримки. Кваліфіковані психологи, обізнані з доказовими методиками та протоколами, працюють 24/7, безкоштовно, для кожного в Україні.

Тільки у 2024 році вони отримали понад 25 000 дзвінків — в середньому близько 60 вдень і 40 вночі. 

Реальні історії з гарячої лінії

Дехто телефонує роками, долаючи довгий шлях через травматичний досвід. Для інших — одна розмова змінює життя.

47-річна жінка з Маріуполя розповіла нашим психологам, як ховалася у підвалі та хоронила сусідів, що загинули під час окупації. Хоч вона переїхала до безпечнішого місця і знайшла роботу, але все одно відчувала себе «у підвішеному стані». Гаряча лінія допомогла їй стабілізуватися й підготуватися до довготривалої терапії.

13-річний хлопець подзвонив після того, як його ображали однокласники — він не розумів, де закінчується дружба і починається булінг. 

«Після того, як психолог спитала мене, що означає “друг”, я зрозумів, що, мабуть, дозволяю витирати об мене ноги… Тепер я розумію, що можу перестати брехати собі, “дитячий садок”, мабуть, закінчився», — розповів він.

Ці історії відображають емоційний стан, з яким щодня працюють психологи нашої лінії.

«Часто це єдина доступна підтримка для людей у найвразливіших ситуаціях. Близько 30% дзвінків щомісяця надходить від людей з інвалідністю. Дзвонять також діти, молодь, літні люди, ті, хто в паніці чи розпачі, постраждалі від насильства та люди з суїцидальними думками. Незалежно від пори, дня чи року, вони завжди отримують кваліфіковану допомогу», — каже Анна Козіна, менеджерка з психосоціальної підтримки «Людина в біді».

Підтримка там, де вона найпотрібніша

Паралельно з гарячою лінією, наші мобільні команди психосоціальної підтримки працюють у дев’яти областях. Команди проводять індивідуальні консультації, групові заняття, надають психологічну першу допомогу та організовують активності, що зменшують стрес і допомагають повернути відчуття безпеки.

«Ми працюємо в Донецькій області. Зараз великий запит на індивідуальні консультації, особливо від людей, яких щойно евакуювали. Їм потрібна допомога, щоб заспокоїтися. Багато хто не знає, куди їхати далі, що робити. Ми допомагаємо їм стабілізуватися», — говорить Світлана Хрустенко, психологиня мобільної групи.

Команди багато працюють із дітьми. Багато з них мають тривожність, труднощі з концентрацією, зміни поведінки та страх, пов’язаний із обстрілами та переміщенням. Психологи проводять групові заняття, які допомагають дітям висловити емоції, відновити контакт із однолітками та повернути відчуття нормальності. Учителі отримують рекомендації, як реагувати на травматичні прояви в учнів, а батьки — як підтримувати дітей, що демонструють тривожні симптоми.

За останні два роки мобільні команди провели понад 7 000 консультацій та навчили понад 4 000 педагогів, соцпрацівників, медиків і місцевих фахівців, зміцнивши здатність громад підтримувати своїх жителів і запобігати довготривалим психологічним наслідкам.

Попит зростає

Нерідко психосоціальні рани залишаються невидимими, доки не починають впливати на роботу, навчання, виховання дітей чи стосунки. Без підтримки тривога переростає у паніку, страх — в ізоляцію, виснаження — у зрив.

Психосоціальна допомога стає необхідною не лише для особистого благополуччя, а й для соціального та економічного відновлення України.

«Вчасно отримана психосоціальна підтримка допомагає підвищити стійкість до стресу, розвинути ефективні поведінкові стратегії та адаптуватися до нових умов, ставати більш соціально та економічно активними. У нас багато історій успіху, коли люди після підтримки подавались на гранти, відкривали бізнес, знаходили роботу. Психосоціальна підтримка не лише рятує життя — вона допомагає жити повноцінно, навіть під час війни», — говорить Анна Козіна.

Аналітика свідчить, що кожен долар, інвестований у психосоціальну підтримку в громадах, може приносити 15–20 доларів впливу на ВВП. І потреба лише зростатиме.

«Ми плануємо посилювати місцеві організації й фахівців, інтегрувати психосоціальну підтримку в інші сектори, зокрема економічне відновлення та освіту дітей і молоді, та розширювати послуги для нових груп, включно з ветеранами та їхніми родинами», — каже Катерина Криклива, радниця з питань захисту «Людина в біді».

Ті ж мрії, той же біль, але війна додає свій тягар

Історії, які люди розповідають на гарячій лінії — страх за дітей, горе після втрати батьків, розрив стосунків, булінг у школі, вигорання, невизначеність, самотність — універсальні. Їх переживають люди в усьому світі.

Різниця в тому, що українці проходять через це під час війни. Під постійним стресом і невідомістю емоційні рани поглиблюються: тривога, депресія й виснаження стають частиною щоденного життя.

Наша гаряча лінія та мобільні команди працюють для того, щоб ніхто не залишався з цим наодинці.