Допомагаємо людям повернутися до гідного життя
Опубліковано: 3 черв. 2025 р. Час на читання: 2 хвилини Sdílet: Sdílet článekКолись ці люди мали постійну роботу, власне житло, соціальне життя. Але не змогли перебороти складні життєві обставини – і втратили майже все. Тимчасовим прихистком для українців, які опинилися на вулиці, стають центри реінтаграції. Тут бездомні можуть переночувати, отримати базові побутові послуги і поступово повернутися до повноцінного життя. З початком повномасштабної війни ці центри також надають притулок внутрішньо переміщеним особам, які залишилися без даху над головою через обстріли. Завдяки проєкту, що фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) ми підтримали центр реінтеграції безпритульних у Миколаєві. Кожна історія тут – це окрема драма.
Миколаївський центр реінтеграції безпритульних осіб приймає чоловіків, які втратили соціальні зв’язки з родиною та суспільством. Микола раніше мав і сім’ю, і житло. Але після смерті дружини опинився на вулиці. Днями чоловіку виповнилося 66.
«У мене є двоє дітей, але я з ними не спілкуюся. Через проблеми зі здоров’ям я не можу працювати. Отримую пенсію – 2361 гривню (≈ 50 Є). Але цих грошей ледве вистачає на ліки. Я не можу дозволити собі орендувати житло, тому живу у центрі», – розповідає про своє життя Микола.
До центру людей привозять волонтери або швидкі допомоги. Дехто приходить сам. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну у закладі також з’явилися внутрішньо переміщені особи. Микола, якому 73, має у Херсоні дім. Але чоловік був змушений його покинути через інтенсивні обстріли. Налагодивши свій побут, Микола навіть намагався влаштуватися прибиральником у місцевий зоопарк. Але пенсіонер каже, що йому відмовили.
«У мене тут все є. Але я хочу, щоб війна якнайшвидше закінчилася. І щоб усі діти мали майбутнє», – ділиться своїми мріями чоловік.
Війна в одну мить зробила безхатченком і 63-річного Олександра з Херсонщини. До того, як опинився тут, чоловік поневірявся вулицями, ночував на вокзалі.
«Села нашого вже немає. Всі хати розбиті… Мій син загинув. А донька виїхала за кордон. Тому я тут», – каже він.
Олександр тяжко працював на заводі і на автодорожному підприємстві. Але для отримання пенсії йому не вистачило трудового стажу. У центрі чоловіку допомогли оформити соціальну виплату. І тепер щомісяця він отримує трохи більше 2 тисяч гривень (≈ 50 Є), які витрачає на ліки та їжу.
У центрі перебуває чотири десятки чоловіків. Вони можуть тут не лише переночувати, а й поїсти, помитися, випрати одяг. Працівники центру допомагають знедоленим оформити пенсію чи державну допомогу, підтвердити інвалідність, влаштуватися в будинки-інтернати. Чоловіків, які можуть працювати, залучають до громадських або господарчих робіт.
Годують чоловіків тричі на день. Навіть із простих продуктів, що є на складі, кухарі притулку намагаються приготувати смачні страви.
Завдяки проєкту, який фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) ми змогли підтримати цей притулок і людей, які знайшли в ньому тимчасовий прихисток. Ми відремонтували санвузли, пандуси, систему опалення. Замінили батареї, надали центру меблі, а також кухонне і пральне обладнання.
Повномасштабне російське вторгнення в Україну у 2022 році призвело до значного зростання кількості безпритульних. Люди, які мали власний дім, втратили все за один день. Деяким з них дуже важко пристосуватися до нових умов, тому ми маємо забезпечити їм гідні умови життя у цей складний період.
