Життя наново: історії переселенців, які віднайшли прихисток у Ладижині

Опубліковано: 29 лип. 2022 р. Час на читання: 1 хвилина
Життя наново: історії переселенців, які віднайшли прихисток у Ладижині
© Foto: Alyona Budagovska

Тисячі кілометрів шляху, тижні без повноцінного харчування та десятки безсонних ночей через страх артобстрілів. Сьогодні ті, хто мав налагоджене щасливе життя вдома на Харківщині, Миколаївщині, Херсонщині, Луганщині чи Донеччині, змушені наново облаштовувати побут в інших регіонах України, зокрема й на Вінниччині. Особисті історії майже трьох тисяч людей, які зараз знайшли прихисток у Ладижині, дуже різні, але їх об’єднує бажання вижити та вберегти близьких від жахів війни. 

Одна з таких – Ірина. Не зважаючи на складнощі шляху від Бердянська до Ладижина, який 75-річна пенсіонерка долала разом із донькою та онукою, жінка демонструє чималу силу духу. Розповідає, що вдома онука навчалася у коледжі та мріяла про лікарську справу. Отже, щоб допомогти дівчині вступити до Вінницького медичного університету, бабуня готова виходити на роботу.

Сьогодні 80% приїжджих працевлаштовані. На місцевих підприємствах достатньо вакансій. Ті ж, хто не має актуального фаху чи можливості працювати, допомагають у місцевому кафе, де безоплатно годують переселенців.

Важливу місію підтримує й організація «Людина в біді», яка опікується сімома центрами компактного поселення в Ладижині. Цього разу були доставлені праски, чайники, матраци, розкладачки, подушки, пральні машини та холодильники. 

Аналогічна допомога була надана і гуртожитку Вищого професійного училища міста Тульчин. Його керівниця Тетяна розповіла, що 24 лютого студенти роз’їхалися, а вже через 4 дні до гуртожитку заїхали перші переселенці. 

Зараз тут мешкає майже 150 людей. Викладачі училища власноруч ремонтували старі блоки гуртожитку, які багато років не використовувалися. Гроші на матеріали збирали звідусіль: приймали допомогу міжнародних організацій, місцевих жителів, благодійників. Тож привезеним мікрохвильовкам, духовим шафам, гігієнічним наборам, розкладним ліжкам, холодильнику та іншим актуальним речам співробітники навчального закладу були раді не менш за переселенців. 

Autor: People in Need

Статті за темою