Навчатися попри війну
Опубліковано: 20 лист. 2026 р. Час на читання: 4 хвилини Sdílet: Sdílet článekДля одних дітей шкільний день починається зі спуску в підземний клас. Інші ідуть до звичних класів, де уроки щосекунди можуть перервати повітряні тривоги. А хтось приєднується до занять із дому, намагаючись не пропустити урок через відключення світла чи нестабільний інтернет.
Війна змінила шкільне життя мільйонів українських дітей. Але за різних обставин вони продовжують навчатися, знаходити друзів, відкривати нове й будувати плани на майбутнє. До Всесвітнього дня дитини, який відзначають 20 листопада, розповідаємо про трьох дітей і про те, як вони вчаться.

Софії 16 років. Вона народилася й виросла у Златополі на Харківщині, зараз навчається в 11-му класі. Коли почалося повномасштабне вторгнення, неподалік від її дому стався вибух. Було страшно, але з часом, як каже Софія, до цього, на жаль, звикли.
Змінилося й шкільне життя. Частина друзів виїхала з міста, навчання перейшло в онлайн. У класі, де раніше було близько 30 учнів, тепер залишилося 16.
«Багато моїх друзів виїхали. Хтось до Польщі, хтось до Канади. Але з однією подругою, яка зараз у Канаді, ми досі спілкуємося», – розповідає Софія.
Цього року в місті запрацювала підземна школа. Для Софії це означало повернення до очного навчання, можливість бачитися з однокласниками й не втрачати уроки через повітряні тривоги. Особливо важливо це зараз, коли вона готується до випускних іспитів.
«Я була задоволена, що не буде дистанційки. То тривога – уроки скасовуються, то ще щось. А тут уроки продовжуються, і ми наздоганяємо матеріал, який потрібен, особливо для іспитів», – пояснює дівчина.
Для дітей у громадах Харківської області, які регулярно потерпають від російських обстрілів, підземні школи та захищені навчальні простори дають можливість повернутися до очного навчання. Тут діти можуть спілкуватися з учителями й однокласниками та продовжувати уроки навіть під час повітряних тривог.
Кірі та Серафімі по вісім років. Вони навчаються у третьому класі Новомиколаївського ліцею. Їхній шкільний день може проходити і у звичайному класі, і в укритті – залежно від того, чи лунає повітряна тривога.
Дівчата кажуть, що тривоги бувають майже щодня. Вони вже добре знають, що робити, коли чують сигнал:
«Взяти рюкзак, піти в укриття і сідати далі працювати. Після уроків можемо піти на групу подовженого дня».
Якби Кіра та Серафіма могли обирати між очним і дистанційним навчанням, вони, мабуть, обрали б онлайн. Не тому, що не люблять школу, – просто тоді не довелося б спускатися в укриття. А в школі їм подобається зустрічатися з друзями, гуляти на перервах і проводити час разом після уроків.
За даними Міністерства освіти і науки України, станом на кінець жовтня 2026 року приблизно 90% шкіл забезпечували навчання в очному або змішаному форматі. Водночас можливість продовжувати уроки безпосередньо в укриттях мають не всі школи. Це залежить від облаштування та умов перебування дітей у захищеному просторі.
Обстріли – одні з небагатьох спогадів, які залишилися в Івана про рідний Нью-Йорк на Донеччині. Одного разу удар припав приблизно за 30 метрів від їхнього будинку. Після цього Катерина з чоловіком вирішили виїхати, передусім заради безпеки синів. Тепер родина живе у Дніпрі.
Іван і його старший брат Богдан продовжують навчатися онлайн у своїй рідній школі. Так вони тримають зв’язок із друзями. Уроки проходять за розкладом, а родина шукає можливість залишатися на зв’язку навіть під час повітряних тривог і відключень світла та інтернета.
«Я знаю, що вони в безпеці. Вчаться, як би там не було, отримують знання. Якщо мене немає вдома, вони знають правило двох стін: переходять у коридор, подалі від вікон. А коли сильні обстріли, спускаються в підвал під будинком. Там теж ловить інтернет, тож можуть продовжувати навчатися», – розповідає Катерина.
Для багатьох українських дітей дистанційна освіта залишається єдиною можливістю продовжувати навчання. За даними ЮНІСЕФ, у листопаді 2025 року майже мільйон дітей в Україні навчалися онлайн.
За даними Міністерства освіти і науки України, від початку повномасштабної війни внаслідок російських обстрілів постраждали 4706 закладів освіти, 428 із них повністю зруйновані.
Атаки по всій країні стають інтенсивнішими. Щоб можна було вчитися онлайн, без перерв на повітряну тривогу, дітям потрібні безпечні та добре обладнані укриття.
У 2025–2026 навчальному році наша команда завершила ремонтні роботи та забезпечила обладнанням тимчасові навчальні простори у 24 закладах освіти. Це допомогло понад 10 000 учнів продовжувати навчання в облаштованих просторах. Ми також організовуємо додаткові заняття та надаємо освітню підтримку, щоб допомогти школярам надолужити матеріал, втрачений через вимушені перерви в навчанні.
Підземний клас, звичайна школа чи навчання з дому – обставини, у яких сьогодні зростають українські діти, різні. Але право на освіту, безпеку, розвиток і дитинство залишається спільним для кожного з них.
Діти не повинні обирати між безпекою та можливістю навчатися. І не повинні долати наслідки війни самотужки. Наше завдання – створювати умови, у яких вони зможуть продовжувати навчання, розвиватися, спілкуватися з однолітками та планувати своє майбутнє.
Адже освіта – це право кожної дитини. Щодня, навіть під час війни.
Наша підтримка учнів та вчителів в Україні стала можливою завдяки фінансуванню Європейського Союзу.