Можливість ефективно допомогти тисячам людей, які втратили своє повсякденне життя
Опубліковано: 10 січ. 2023 р. Час на читання: 3 хвилини
За статистикою Міжнародної організації з міграції, вторгнення Росії в Україну позбавило своїх домівок в країні понад 7 мільйонів людей. Ще 4,5 мільйона виїхали з України у пошуках безпеки за кордон. Кожен із них переживає власні проблеми по різному, що відбивається на фізичному та психічному стані людей.
Однією з таких людей, яка по-особливому відреагувала на війну, стала Людмила Харченко, яка навесні переїхала з Харківщини на Вінниччину. Разом з онуком, чоловіком та дітьми вона вирішила покинути рідну Малу Данилівку, щоб сховатися від постійних артилерійських та авіаційних обстрілів.
Розповідаючи про наслідки обстрілів, пані Людмила каже, що терпіти їх далі було важко.
" У свої 69 років, я навіть уявити не могла, що переживатиму такі жахіття. Якби мені хтось сказав, що колись потребуватиму допомоги психологів, я б напевно розсміялась. Але я не могла ані спати, ані розмовляти. Мені і так важко ходити, а після переїзду ноги взагалі відмовлялися ворушитися", - розповідає Людмила.
Людмила згадує, як їй довелося залишити матір, оскільки вона відмовлялася покидати власний будинок. Завдяки спілкуванню з матір'ю Людмила дізналася, що її будинок та оселя її дітей пошкоджені. Саме тому родина мріє повернутися додому навесні. Вони сподіваються, що зможуть полагодити вікна та перекрити дах.
Завдяки фінансуванню Швейцарської агенції розвитку та співробітництва (SDC) наші психологи відвідують центри для внутрішньо переміщених осіб у Вінницькій області. За словами психологів, вони мають можливість ефективно допомагати тисячам людей, які втратили звичне життя. Аби сприяти вільному вираженню їх почуттів, спілкування відбувається безпосередньо в кімнатах бенефіціарів у неупередженій, спокійній атмосфері.
Психологічну підтримку отримує також Лариса, донька Людмили. Жінка багато років пропрацювала в органах юстиції, але після Нового року залишилася без роботи.
" Мене чекає дуже складний період, адже я залишуся без роботи і мені доведеться шукати собі щось тут. Вийти на роботу вдома я не можу. Додому їхати мені дуже страшно".
Лариса розповіла, що її двадцятип'ятирічний син вже почав працювати водієм у Вінниці, а чоловік знайшов роботу у місцевій будівельній компанії. Проте вона стикається з браком можливостей через специфіку своєї професії.
За словами Тетяни Бочкової, психолога організації "Людина в біді", страхи, які члени сім'ї привезли з собою до Вінниці, змінили їхню поведінку. Будь-який крок, будь-яке слово могло викликати неконтрольовані панічні атаки. Але завдяки допомозі фахівців-психологів стан Лариси, Людмили та багатьох інших приходить в норму.
Одна з методик, яку використовують психологи - метафоричні карти. Тематичні добірки зображень викликають в учасника асоціативний ряд спогадів, після чого фахівець допомагає опрацювати пов'язані з ними емоції та подолати психологічну травму. Наприклад Олена Боронило, яка нещодавно відсвяткувала своє 57-річчя, знайшла в собі сили стати на новий шлях, шукаючи асоціативні відповіді за допомогою психолога. І хоча конкретних планів у жінки немає, вона розуміє, що війна не є виправданням для бездіяльності. Вдома, у Бахмуті, Олена 27 років працювала на заводі. Вона завжди любила стабільність. Але зараз зрозуміла, наскільки важливо пристосовуватися до обставин, які склалися.
Наші психологи кажуть, що їхня робота продовжиться і після війни та буде ще більш змістовною. Адже коли люди почнуть повертатися додому, їх травми проявляться з новою силою.
