Допомагаємо дітям надолужити освітні втрати

Освітні можливості

Програми з надолуження освітніх втрат – є поширеною практикою в розвинених країнах світу. Після гострої фази пандемії COVID-19 країни Європи та Америки почали проводити соціологічні дослідження, щоб зупинити академічний регрес. Найґрунтовніший аналіз провели англійці. Вони першими започаткували моделі корекційних курсів та програм з репетиторства. Рух української системи освіти в цьому напрямку багато в чому був натхнений британською моделлю.

«За різними статистиками середньостатистичний учень наразі відстає мінімум на один рік у своєму розвитку навчальному. Це вже доведена статистика і різні рейтингові шкали це показують не тільки в Україні. Але в нас надзвичайна ситуація в тому плані, що ми з ковіду плавно перейшли у війну. Тому ця проблема не тільки зберігається, вона поглиблюється», – зауважує Наталія Козьменко, фахівчиня проєкту.

Над розв'язання проблеми працює Міністерство освіти. До роботи під'єдналися і більш гнучкі в плані інструментів гуманітарні організації. Розуміючи ключову роль освіти у суспільстві, «Людина в біді» теж прагне допомогти дітям надолужити згаяне.

Початок проєкту

Поштовхом для програми з подолання освітніх втрат стали наші цифрові навчальні центри «Be smart». Ми відкрили їх в шести містах Сумщини, як доповнення до традиційної форми освіти. У «Be smart» школярі отримали змогу віддалено вчитися, виконувати домашні завдання і відвідувати різноманітні майстер-класи. Метою проєкту було надати дітям навчальну і психосоціальну підтримку. Влітку на базі центрів запрацювали також табори. А вже у вересні батьки та вчителі помітили позитивні зміни в дітях.

«І батьки, і вчителі відмічали різницю між дітьми до відвідування центрів та після відвідування. І вказували на те, що моральний стан дітей змінився. Тому що вони отримували глобальну допомогу з нашого боку. І їхні навчальні успіхи теж змінювалися. Те, що ми робили під час таборів, воно впливало на результат, який вони отримали під час навчання», – каже Наталія Козьменко.

Врахувавши ці результати та оцінивши власні можливості, наша команда розпочала програму з надолуження освітніх втрат. Перед стартом ми виконали велике дослідження. Провели зустрічі з представниками влади, батьками та колективами навчальних закладів. Опитали близько 370 вчителів. Вони назвали предмети, в яких учні відстають найбільше. Це — українська та англійська мови, математика, історія та природничі науки.

«Поки що ми вирішили сфокусуватись на математиці та українській мові — двох предметах, з яких учні мають складати національний мультипредметний тест або зовнішнє незалежне оцінювання, якщо воно скоро відновиться», – уточнює Людмила Чорна, головна фахівчиня проєкту.

Хто такі тьютори?

Наступним етапом був відбір тьюторів, тобто педагогів, які допомагатимуть дітям наздогнати програму. Ми шукали не просто вчителів-предметників, а тих, хто постійно вчиться сам, слідкує за сучасними тенденціями та професійно розвивається.

«Тьютор — це людина, яка цікава сама по собі, яка цікаво проводить заняття, яка зацікавлює предметом, своєю поведінкою, методом викладання. І ти на занятті не відчуваєш себе, як на звичайному уроці. Ти просто відчуваєш, що ти знаходишся в групі людей-однодумців», – Людмила Чорна.

Відбір майбутніх тьюторів відбувався за 20 критеріями. Претенденти заповнювали ґрунтовний опитувальник, який ми розробили. Питання фокусувалися на особистісних рисах, поведінкових моделях у конфліктних ситуаціях, професійній компетенції, здатності ставити цілі, прогнозувати й враховувати ризики.

Із 70 кандидатів, які проходили живі інтерв’ю, відібрали 18.

«Набір людських ресурсів був, мабуть, найскладнішим. Тому що зараз більшість українських вчителів перенавантажені. Вони працюють у 2-3 зміни, офлайн та онлайн. Крім цього, наша програма — це щось нове. Не всі вчителі були готові одразу погодитися», – Людмила Чорна.

Різниця між шкільним уроком та заняттям із тьютором

Заняття із тьютором проходить у невеликій групі до 10 дітей, двічі на тиждень. На кожного учня складається карта предмета, де фіксуються прогалини в знаннях. Оцінок дітям не ставлять. Школярі отримують консультації щодо рівня розвитку в порівнянні з попереднім періодом.

«Ми виявляємо лише ті потреби, які властиві конкретній дитині. Для нас головне — повернути учня на бажану позицію, яка оголошена або дитиною або її батьками, де вони зафіксували зниження рівня знань», – Наталія Козьменко.

Тьюторська програма розрахована на 4 місяці. Передбачається, що за цей термін діти 5-их і 9-их класів отримають потужну індивідуальну підтримку. Але тьютор повинен не просто прийти та відчитати додатковий урок. Він має подати тему захоплююче та зацікавити учня. Бо діти мають низьку мотивацію вивчати предмети чи явища, користь яких їм не зовсім зрозуміла.

«Тьютор — це не надавач освітніх послуг. Це людина, яка показує цінність навчання. Якщо учень розуміє, для чого він вивчає певну тему, якщо він бачить зв'язок цієї теми з реальним життям, то це дуже впливає на мотивацію», – підкреслює Людмила Чорна.

Роздратування, стрес і постійна напруга через війну також суттєво впливають на бажання вчитися та успішність. Ракетні обстріли, перебої з електропостачанням, навчання у сховищах, несприятлива сімейна атмосфера — це лише деякі з проблем, з якими стикаються молоді українці. Саме тому психосоціальна підтримка є ще одним невіддільним компонентом програми тьюторства.

«Ми показуємо дитині, що можна без стресу навчатися. Не так, як це формальна система пропонує: прийшли, відкрили зошит, виконали завдання, отримали оцінку – п’ятірку чи двійку. Без проговорення цих результатів. Часто вчителі дуже обмежені в часі, в ресурсах для того, щоб виясняти ці причини. А ми тут якраз і з’ясовуємо, чому дитина втрачає. Іноді дитину просто треба вирівняти в її психоемоційному стані. І цього буває достатньо», – Наталія Козьменко.

Тьюторські класи запрацювали у 5 містах Сумщини: у Шостці, Конотопі, Кролевці, Тростянці та Лебедині. На заняття записалися понад 300 учнів. Ми сподіваємося дати дітям потужний заряд. Ми хочемо, щоб вони не втратили інтерес до навчання навіть після завершення програми.