На передовій гуманітарного фронту

Це була одна з найстрашніших ночей, які пережили жителі Недригайлова на Сумщині з початку війни. Вночі селище атакували безпілотники. Потужні вибухи пошкодили понад два десятки будинків. Земля тут досі чорна від полум’я, а будинки стоять без вікон та дахів. Наші колеги приїхали на місце, щоб оцінити масштаби руйнувань і допомогти людям із ремонтом. Серед них – координатор Дмитро Янчук.

Його шлях у гуманітарній сфері розпочався з перших днів війни. Спочатку Дмитро волонтерив, а згодом приєднався до нашої команди:

«Після повномасштабного вторгнення я усвідомив, що хочу бути корисним. Але я хотів допомагати не самотужки, а в злагодженій команді, щоб результат був відчутним. Принципи гуманітарної діяльності близькі мені і в роботі, і в житті», – розповідає Дмитро.

Дмитро з колегами оглядає один із пошкоджених дворів. Полум’я знищило господарські будівлі зі свійськими тваринами та перекинулося на дах будинку. Олексій із родиною дивом врятувався від вогню.

«Ми вже спали, коли почули сильний вибух. Вікна вилетіли, скло посипалося. І ми з усією родиною побігли на город. У кімнаті, де тріснула капітальна стіна, лежав мій батько. Ми його під руки витягли з будинку і відвели в безпечне місце», – згадує господар.

 Із усіх областей України Сумщина має найдовший кордон із Росією. Останні місяці ситуація тут дуже напружена – постійні обстріли, евакуація, життя під звуки вибухів. Люди часто залишають домівки лише із найціннішим.

«Хтось несе посуд, хтось – кота або курку. І цій людині кажуть, що з куркою не можна у транзитний центр. Люди перебувають у стані шоку. Але вони беруть те, що для них важливе, аби жити з цим далі. Це дуже зворушливо і водночас боляче», – ділиться емоціями Дмитро.

Якщо потрібно доставляти допомогу у прикордонні громади, у нашому офісі завжди напоготові захисне спорядження. Аптечка – обов’язкова у польових виїздах. Але попри ризики, Дмитро ще жодного разу не пошкодував про свій вибір:

«Мені дуже важливо бачити результати своєї роботи, особливі ті, які змінюють життя цілих громад. Наприклад, коли ми відновлюємо об'єкт централізованого теплопостачання – у людей є тепло, гаряча вода. Це величезний вплив».

Що відчувають люди, які втратили дім через війну, Інна Єрофєєва знає із власного досвіду. У 2014 році вона разом із родиною переїхала з окупованої Горлівки до Бахмута. Отримуючи допомогу від «Людина в біді», Інна дізналася, що ми шукаємо співробітників. Сьогодні Інна – менеджерка програм з надання надзвичайної допомоги у Донецькій та Запорізькій областях.

Ситуація в цьому регіоні залишається надзвичайно складною, і ми намагаємося оперативно реагувати на гуманітарні потреби населення.

«Колись давно я потрапила під раптовий обстріл на блок-посту, але після цього у мене немає жодних тригерів, щоб не їздити в прифронтові локації. Я розумію, що наша робота пов’язана з ризиком. Але сотні людей чекають на нашу допомогу. І ми не можемо їх покинути».

Щодня Інна пропускала крізь себе історії людей, чиє життя зламала війна. Особливо їй запам’ятався випадок у Краматорську.

«Команда реєструвала жителів на отримання допомоги, і соцпрацівниця привела самотнього дідуся. Він був босий, у брудному одязі, без документів. З’ясувалося, що його щойно вивезли з-під обстрілів. Чоловік зовсім не розумів, що відбувається, був дезорієнтований», – згадує Інна.

Інні доводилося не лише реєструвати людей, а й виконувати роль психолога — вислуховувати та підтримувати постраждалих. Навіть коли прохання виходило за межі нашої роботи, вона шукала шляхи допомоги.

Тепер, як менеджерка, Інна більше часу проводить в офісі. Але вона знайшла спосіб зберегти відчуття живого контакту з людьми – попросила операторів гарячої лінії надсилати не лише запитання та зауваження, а й слова подяки від тих, кому допомогла команда:

«Коли читаєш їх, іноді це до сліз. Це мотивує не лише мене, а й усю команду».

Ми підтримуємо людей у найтяжчі моменти їхнього життя – у прифронтових громадах та всій Україні. У Всесвітній день гуманітарної допомоги ми наголошуємо: захист цивільного населення та безпека гуманітарних працівників мають залишатися пріоритетом для всього світу.